Сьогодні в Україні суб’єкти господарської діяльності все частіше використовують в розрахунках електронні гроші. Подібна форма оплати зручна для магазинів, творців програмного забезпечення та інших видів діяльності, що вважаються головними користувачами такого виду розрахунків.
Більшість суб’єктів господарської діяльності, будучи платниками єдиного податку, при розрахунках з контрагентами використовують електронні гроші, однак, фіскальні органи трактують чинне законодавство дещо інакше, вважаючи, що, оскільки такий вид розрахунків не передбачений для спрощенців, вони не мають права проводити розрахунки таким чином.
Таке протиріччя тягне за собою ризики для тих, хто все ж користується електронними грошима.
Податковий кодекс України зобов’язав підприємців, які є платниками єдиного податку, проводити розрахунки в грошовій формі. Вони можуть застосовувати готівкові кошти і безготівкові, використовуючи банківські розрахункові рахунки. Порушення законодавства загрожує анулюванням свідоцтва, і неможливістю працювати на спрощеній системі.
Використання іншої, законодавчо не передбаченої, форми розрахунку зобов’язує платників єдиного податку сплачувати податок за іншою ставкою – 15%.
Електронні гроші є видом грошових зобов’язань. З цієї причини операції з ними не вважаються ні безготівковою, ні готівковою формою взаєморозрахунків.
Якщо існує нагальна потреба застосовувати електронні гроші для оплати, необхідно підписати договір з певною фінансовою установою, яка має право працювати з електронними грошима. Фінансова установа зможе прийняти електронні гроші від клієнта, потім перевести суму на діючі рахунки суб’єктів господарювання. Такими установами можуть бути банки та фінансові компанії. У цій схемі платником єдиного податку не проводяться розрахунки за допомогою електронних грошей, він нічого не порушує.
Клієнти також можуть здійснювати оплату за допомогою платіжної системи, яка буде перераховувати гроші на зазначені рахунки підприємства або підприємця, які працють на єдиному податку. Гроші конвертуються у валюту рахунку. Таким чином, тільки покупець використовує електронні платежі, суб’єкт господарської діяльності отримує гроші на рахунок.
Вищезазначена форма розрахунків зручна для суб’єктів господарської діяльності, проте вона теж не позбавлена недоліків. Наприклад, послуги фінансових установ, що працюють як посередники, платні, тому виникають додаткові витрати.
Отримуючи електронні гроші, підприємці оперативно не зможуть їх використовувати у господарській діяльності, оскільки попередньо гроші потрібно буде вивести на розрахунковий рахунок.